Воздушный щит Украины

В этом году Украина будет отмечать 15-летие обретения независимости. За прошедший период Вооруженные Силы страны прошли непростой путь, который пессимисты называют развалом, а оптимисты – реформированием. Статистические данные о современном состоянии военной авиации нашего государства представлены в ежегоднике «Белая книга», который подготовило Министерство обороны Украины с целью информирования общественности о текущем положении Вооруженных Сил, а также направлениях военного строительства. Из этого издания следует, что авиацией располагают все три вида Вооруженных Сил: Сухопутные войска, Воздушные силы и Военно-Морские силы. По состоянию на конец 2005 г. в общей сложности насчитывалось 575 боевых самолетов и 182 боевых вертолета, из них в боевом составе – 208 и 120, соответственно. Наибольшим количеством летательных аппаратов располагали Воздушные силы, в которые не так давно были объединены ВВС и ПВО Украины. В их боевом составе насчитывалось 204 боевых и 32 транспортных самолета, которые находились на вооружении трех истребительных, одной бомбардировочно-разведывательной, одной штурмовой, одной транспортной авиабригад. Армейская авиация Сухопутных войск располагала 106 боевыми вертолетами, а в распоряжении Военно-Морских сил находились 4 противолодочных самолета и столько же противолодочных вертолетов. Из «Белой книги» также следует, что к 2011 г. в Воздушных силах будет насчитываться 216 боевых и 26 транспортных самолетов, в Армейской авиации – 76 боевых вертолетов, в составе ВМС сохранится 4 противолодочных самолета, а количество противолодочных вертолетов возрастет до 10.

Эти сухие цифры говорят о многом, но чтобы полнее понять сложившуюся ситуацию, мы предлагаем читателям интервью заместителя командующего Воздушными силами по авиации, начальника авиации генерал-майора Юрия Синенко, которое он дал в апреле этого года корреспонденту газеты Министерства обороны Украины «Народна армiа» Андрею Яцику (дается на языке оригинала).

– Перш за все слід відзначити, що, за результатами 2005 року, сталося чимало позитивного в плані підготовки льотного складу та підтримання справності авіаційної техніки. Одним із головних його здобутків було виконання плану бойової підготовки в межах виділених матеріально-технічних засобів, причому без жодних аварій і катастроф. Упродовж цього періоду ми змогли закласти серйозний фундамент для подальшого удосконалення бойової підготовки.

А вже нинішнього року ми подвоїли кількість екіпажів, які входять до складу Об'єднаних сил швидкого реагування. Зараз для нас головне – підтримання рівня льотного складу в системі протиповітряної оборони, виконання заходів зі застосування ударної і транспортної авіації. Таким чином, 2006 рік буде більш змістовним, а значить – і більш складним.

Уже на початку січня мали необхідну кількість пально-мастильних матеріалів, які дозволили збільшити інтенсивність польотів порівняно з аналогічним періодом

минулого року. Як наслідок – суттєво зросла кількість льотних змін, а наші льотчики зараз мають у півтора-два рази вищий наліт, ніж на початку 2005-го. Наприклад, середній наліт на екіпажі ОСШР сьогодні 16-18 годин, а для решти – майже 7 годин.

Але сьогодні перед військовою авіацією поставлено завдання не лише збільшити кількісні показники, а й підвищити якість завдань з бойової підготовки. Це стосується роботи на полігонах, несення бойового чергування тощо. До польотів, як я вже казав, буде залучена більша кількість екіпажів. На поточний рік ми спланували виконання повітряних стрільб винищувальною авіацією не лише вдень (як було торік), а й уночі. Подібного, до речі, ми не робили років п'ятнадцять… Такі ж завдання стоятимуть і перед бомбардувальною, штурмовою, транспортною авіацією.

Почавши торік, ми продовжуємо підготовку льотчиків на класність. Завдяки цьому у нас суттєво побільшало військових льотчиків І і II класу. Зросла й кількість тих фа-

хівців, які здатні сьогодні виконувати завдання у найскладніших метеоумовах. Зараз більшість екіпажів авіаційних з'єднань літають як удень, так і вночі. Поступово ми робитимемо дедалі більший наголос на удосконалення професійної майстерності саме молодих кадрів. Для цього маємо достатньо досвідчених і добре підготовлених інструкторів, які зможуть виховати надійну зміну.

– Скажіть, чи вистачить пального для виконання усього комплексу заходів бойового навчання цього року?

– На жаль, проблема з ним у нас була завжди. Дива не сталося і тепер. Хоча, як я казав, на початку року ми мали певну кількість авіаційного гасу для того, аби успішно приступити до польотів. Зараз його запаси вичерпуються, що, на жаль, може спричинити зменшення кількості льотних змін. Тож вже оголошений тендер на придбання нової партії ПММ.

Сьогодні керівництвом Міноборони України, Генерального штабу ЗС України робиться все можливе, аби забезпечення відбувалося згідно із заявленими потребами. Принаймні відповідні кошти для цього вже маємо. Але проблема не стільки в їх наявності, скільки у відсутності необхідної кількості самого пального в Україні. Проте, на мій погляд, ця проблема буде своєчасно вирішена.

– Минулого року через відсутність того ж пального не літали курсанти 3 курсу Харківського університету Повітряних Сил. Чи повториться подібне у 2006-му?

– На жаль, ця проблема поки що залишається. Фінансування навчання курсантів відбувається з іншої бюджетної програми, на яку кошти в повному обсязі не надійшли. Проте командування Повітряних Сил переконане, що найближчим часом необхідна кількість палива буде завезена на аеродром у Чугуєві, і курсанти старших курсів вже цього місяця зможуть приступити до польотів на літаках Л-39, Ан-26, вертольотах Мі-8. Другокурсники, як і раніше, літатимуть на Як-52 і Мі-2.

Звичайно, для нинішніх четвертокурсників, які мало літали минулого року, навчальна програма буде набагато інтенсивнішою. Вони отримають максимальний наліт – не менше 90 годин. В іншому ж разі, як на мене, перенавчання випускників з нальотом 45-50 годин на бойові літаки є просто недоцільним.

– Яка доля випускників 2005 року? Чи змогли вони вже освоїти бойові літаки?

– Це питання дуже важливе для командування Повітряних Сил ЗС України, і ми постійно тримаємо його на контролі. Слід сказати, що всі молоді лейтенанти- випускники пройшли відповідну теоретичну перепідготовку в 33-му навчальному центрі в Миколаєві, а сьогодні продовжують службу в своїх частинах.

Проте далеко не всі з них змогли піднятися в небо. На жаль, дехто не зможе зробити це і нинішнього року. Адже сьогодні літають лише конкретно визначені екіпажі, які входять до складу Об'єднаних сил швидкого реагування. А частина випускників так і не потрапила до цієї категорії. Та, наголошую, це не закономірність. І тут не все так безнадійно. Ми практикуємо індивідуальний підхід, який дозволяє у межах встановлених норм за рахунок більш підготовлених льотчиків дати наліт молодим пілотам.

В конце 2005 г. Армейская авиация Сухопутных войск Украины располагала 106 боевыми вертолетами,

… а Военно-Морские силы – 4 противолодочными вертолетами

– Збільшення інтенсивності польотів неодмінно тягне за собою вірогідність виникнення нештатних ситуацій…

– Справді, нещодавно ми мали два небезпечних інциденти, зокрема, в авіаційних з'єднаннях, розташованих в Івано-Франківську та Мелітополі. В обох випадках пілоти посадили свої літаки з відмовою одного із двигунів, успішно впоравшись з цією нештатною ситуацією за досить складних погодних умов.

При цьому слід відзначити і грамотні дії офіцерів групи керівництва польотами.

За висновками комісій, відмови сталися винятково з технічних причин. Тому нами вжито відповідні заходи для посилення роботи з льотним, інженерно-технічним складом, фахівцями забезпечення тилу і зв'язку щодо підвищення безпеки польотів та запобігання подібного.

Ще однією проблемою є початок сезонної міграції птахів. І якщо льотчику не вдасться уникнути зіткнення з птахом, то він повинен чітко уявляти собі алгоритм дій в такій ситуації, не розгубитися та взяти її під контроль. Саме так спрацював пілот в авіаційному з'єднанні, що дислокується у Борисполі.

– На нещодавній зустрічі командувача Повітряними Силами ЗС України з представниками ВПС США йшлося про активізацію співпраці сторін і, зокрема, за участю бойових підрозділів. Є конкретні плани на цей рік?

– Торік наші транспортні літаки вже брали участь у широкомасштабних міжнародних навчаннях. Цього року ми маємо на меті надалі розширювати таку співпрацю. Всього сплановано понад 60 заходів за участю Повітряних Сил, з них – у трьох навчаннях. Нещодавно наш транспортний літак Іл-76 успішно виконав завдання щодо перевезення підрозділу ВМС ЗС України для участі у спільних навчаннях ВМС НАТО «Брилліант Марінер- 2006». У червні плануємо взяти участь у двосторонньому навчанні «Тугий вузол» разом із Королівськими ВПС Великої Британії. Зараз ми відпрацьовуємо плани щодо забезпечення цієї роботи на наших полігонах та сумісне навчання із залученням нашої бомбардувальної, штурмової та винищувальної авіації, включаючи ведення повітряних боїв. Згодом на території України відбудеться двостороннє навчання «Спільні зусилля» за участю нашої транспортної авіації та літаків ВПС США із авіабази Рамштайн, що в Німеччині. Є у планах і спільні заходи з авіацією ЗС Російської Федерації.

Наиболее современным ударным самолетом в Украине по-прежнему остается фронтовой бомбардировщик Су-24М

L-39 в Украине используются не только для обучения курсантов, но и поддержания летных навыков строевых пилотов

Сподіваємося, що Верховна Рада нового скликання дасть дозвіл на участь підрозділів іноземних держав у цих заходах. В іншому разі ми просто будемо варитися у «власному соку» і не зможемо удосконалювати свій вишкіл, переймаючи чималий досвід зарубіжних авіаторів.

– Чи не головною перешкодою для повномас- штабної співпраці є незнання нашими військовослужбовцями англійської мови. І льотчики від цього потерпають як ніхто інший. Як впливаєте на виправлення ситуації?

– Не можна сказати, що в усіх авіаційних підрозділах активно взялися до ліквідації цієї прогалини. Поки що впроваджено пі- лотну програму для особового складу з'єднання, що дислокується у Старокос- тянтинові. Льотчики і техніки мають змогу опанувати тримісячний навчальний курс з відривом від основної діяльності як безпосередньо на місці, так і в Харківському університеті Повітряних Сил.

Крім того, ми маємо можливість направляти найбільш підготовлених льотчиків на навчання до США, після чого вони складуть основу сил, що братимуть участь у міжнародних заходах, зокрема й на керівних посадах, у штабах.

З іншого боку, кожен військовослужбовець прекрасно розуміє, що він сам є ковалем власного щастя, а без знання іноземних мов у перспективі служити буде надзвичайно важко.

– А як щодо стану справ із продовженням термінів експлуатації літальних апаратів та двигунів, їхньою модернізацією та адаптацією до міжнародних стандартів?

– В авіації це питання стає з кожним роком все гострішим. Час робить свою справу – техніка старіє, а «наздоганяти», як відомо, завжди набагато складніше. Задля цього у 2006 році ми здійснюємо роботу з Російською компанією «МІГ» щодо продовження термінів експлуатації і модернізації літаків МіГ-29.

Подібні програми ми маємо і для інших типів літаків, а кошти для цього

Боеспособность украинской истребительной авиации в ближайшей перспективе во многом будет зависеть от модернизации МиГ-29 и Су-27

Украинские Ил-76 стали привлекаться к совместным военным учениям со странами НАТО

сплановані до 2011 року. Це дозволить забезпечити наші авіаційні частини оновленою технікою із прийнятними для нас характеристиками, які також відповідатимуть і міжнародним вимогам. Хоча, зазначу, у цілому це досить капіталомісткий процес. Поки що ми переобладнуємо декілька літаків Іл-76 та Ан-26 «Ша» до вимог ІКАО.

– Юрію Михайловичу, скажіть, будь ласка, яка доля декількох десятків фронтових бомбардувальників Су-24, що зараз знаходяться на базі зберігання авіаційної техніки ПС ЗС України? Як відомо, терміни їхньої експлуатації закінчаться лише за 10 років…

– Ці літаки на сьогодні виведені з бойового складу Повітряних Сил. Зараз очікуємо прийняття відповідного рішення. Перспективи їхнього подальшого використання для потреб Повітряних Сил ЗС України в такому варіанті, який маємо сьогодні, немає. Це літаки перших серій, які застаріли як фізично, так і морально. Для їхньої модернізації коштів у нас немає, і робити це не зовсім доцільно – авіаційна техніка у такій кількості нам не потрібна. У перспективі ці літаки можуть бути реалізовані зацікавленій стороні або ж використані як ремонтний фонд.

– Коли слід очікувати поповнення парку авіаційної техніки Повітряних Сил сучасними літаками вітчизняного виробництва?

– Ми сподіваємось, що одразу ж після завершення льотних випробувань Ан-70 цей літак надійде на озброєння і наших Повітряних Сил. Такі програми існують, і для них виділені кошти. Це перспектива найближчих 3-5 років. Для реалізації програми «Відкрите небо» ми плануємо придбати один літак Ан-74ТК з відповідним обладнанням замість Ан-ЗОБ. У перспективі маємо намір замінити літаки Ан-26 на більш сучасні Ан-140.

Повертаючись до сьогодення, наголошу, що командування Повітряних Сил ЗС України об'єктивно оцінює всі негаразди і труднощі, які здатні позначитися на нашій життєдіяльності. Ми вживаємо різноманітних, а часом – нестандартних заходів у межах прийнятного, аби наші пілоти літали як на навчально-бойових, так і на бойових літаках. Аби довести, що авіація – не музей під відкритим небом, а реальна техніка, люди, робота і, відповідно, реальні результати.

Парк украинской военно-транспортной авиации в ближайшие годы могут пополнить Ан-70 и АН-74ТК